Дотримання норм процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Всупереч зазначеним вимогам закону суд при вирішенні справ №№ 2-5385/06 та 2-4315/08 (суддя Тимченко Л.М.) про визнання права на спадщину на земельну частку (пай) вийшов за межі заявлених позовних вимог і зобов’язав Олександрійську районну державну адміністрацію видати позивачам державні акти на право приватної власності на земельні ділянки.

Крім того, таке рішення є передчасним, оскільки судом не було встановлено, що позивачам необґрунтовано було відмовлено у видачі таких актів.

Ф. подав заяву про встановлення факту прийняття спадщини після смерті К., яка померла 20 вересня 2000 року. Сплатив державне мито в розмірі 8,50 грн. як за заяву у справі окремого провадження, вимоги свої не змінював.

Рішенням від 28 квітня 2005 року, ухваленим під головуванням судді Петушкова С.А., суд вийшов за межі заявлених вимог і визнав за заявником право власності на земельну частку (пай) (справа № 2-2643/05).  

При вирішенні даної категорії справ у випадках, коли інших спадкоємців, крім позивача, немає, суддями допускалися помилки щодо визначення належного відповідача.

Так, Г.  пред’явила позов до Олександрійської райдержадміністрації (справа № 2-3563/08 – суддя Тимченко Л.М.) про визнання права власності на спадкове майно, а  Г. з аналогічними вимогами звернулася до Олександрійської державної податкової інспекції (справа № 2-5241/05 – суддя Петушков С.А.), і в обох випадках позови були задоволені.

Відповідно до ст.1277 ЦК України у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відумерлою за заявою відповідного органу місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади  за місцем відкриття спадщини.

Згідно із Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (ст.ст. 2,10,26) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах  функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

Враховуючи наведені положення закону за відсутності інших спадкоємців відповідачем слід залучати територіальну громаду в особі відповідного органу місцевого самоврядування.

Відповідно до ч.1 ст.157 ЦК України суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Не можна визнати розумним строком розгляд справи протягом 1-2 днів з дня пред’явлення позову, оскільки при цьому порушуються норми процесуального закону щодо вручення відповідачу копії позову, ознайомлення його з матеріалами справи, повідомлення про час і місце розгляду справи у встановлений ч.4 ст. 74 ЦПК України строк та інші.

В такий короткий термін суд не може повно і всебічно з’ясувати обставини справи, а тому рішення суду по цих справах не відповідають вимогам ст.213 ЦПК України щодо його законності та обґрунтованості.

4 квітня 2007 року В. і О. пред’явили позов до Т., в якому просили визнати її такою, що прийняла спадщину на квартиру після смерті чоловіка, А., померлого 14 вересня 2006 року; визнати дійсним договір купівлі-продажу цієї квартири, укладений між ними і відповідачкою 23 березня 2007 року та визнати за ними право власності на спірну квартиру (справа № 2-1906/07 – суддя Куковенков С.В.).

В цей же день суд ухвалив рішення про задоволення позову. Справа розглянута в попередньому судовому засіданні без участі сторін.

Заяви, подані від імені сторін, в яких вони підтверджують укладення договору купівлі-продажу і просять розглянути справу без їх участі, свідчать про відсутність спору між ними. Факт прийняття позивачкою спадщини після смерті чоловіка підтверджується спільним проживанням з ним у спадковій квартирі.

Відомостей із Спадкового реєстру щодо інших спадкоємців, наявності заповіту в матеріалах справи немає, як і відомостей щодо оцінки спадкового майна. Судовий збір оплачено в розмірі 51 грн. Замість правовстановлювального документа на квартиру пред’явлена його копія.

Визнана судом дійсною угода купівлі-продажу не відповідає вимогам закону, оскільки відповідачка не мала права продавати майно, на яке вона не набула право власності. Перешкод для оформлення нею спадщини в нотаріальній конторі не було.

23 січня 2008 року В. і Ф. пред’явили позов до Олександрійської міської ради про визнання права власності на спадкове майно та самочинно споруджені будівлі після смерті П., яка померла 25 грудня 2005 року (справа № 2-622/08 – суддя Куковенков С.В.).

Суд вирішив справу у попередньому судовому засіданні 24 січня 2008 року за 15 хвилин (як вбачається з протоколу судового засідання) без участі сторін і задовольнив позов у повному обсязі.

З матеріалів справи вбачається, що позивачі є спадкоємцями першої черги і прийняти спадщину, а тому перешкод для оформлення спадщини на ту її частину, яка не є самочинним будівництвом, не було.

Порядок узаконення самочинного будівництва передбачений чинним законодавством, всупереч якому суд визнав за позивачами право власності.  

За один день вирішена справа № 2-4720/07 (суддя Куковенков С.В.) за позовом  А. до Олександрійської міської ради про визнання права власності на ½ частини квартири за заповітом після смерті І., яка померла 8 жовтня 2006 року.

Рішення від 28 листопада 2007 року ухвалено в попередньому судовому засіданні без участі сторін, перевірки чинності заповіту і обставин прийняття спадщини, без правовстановлювального документа.

Із змісту копії заповіту вбачається, що спадкоємцем іншої частини квартири є М., але він не був залучений судом до участі у справі.

Протягом двох днів з дня пред’явлення позову вирішена справа № 2-2000/06 під головуванням судді Петушкова С.А. Суд визнав за В. право на ½ частину квартири після смерті чоловіка, С., померлого 11 серпня 2005 року.

Попереднє судове засідання тривало 10 хвилин без участі сторін.

Мотивувальна частина рішення складається з трьох речень, а саме: «Судом встановлено, що згідно із ст.1268 ЦК спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу  прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Враховуючи викладене, позов підлягає задоволенню».  

Така ж мотивувальна частина  в рішенні, ухваленому під головуванням судді Петушкова С.А. по справі № 2-4703/05 за позовом В. про визнання права власності на квартиру після смерті чоловіка, Д., померлого 29 грудня 2004 року, по справах №№ 2-2622/06, 2-1709/06, 2-6239/04, 2-2227/05, 2-4228/06.

А по справі № 2-5033/05 (суддя Петушков С.А.) за позовом М. до Олександрійської ОДПІ про встановлення факту прийняття спадщини і визнання права власності в порядку спадкування на земельну ділянку площею 4,97 га після смерті батька, К., померлого 8 листопада 2004 року, мотивувальна частина рішення складається взагалі з одного речення: «Судом встановлено, що згідно із ст.1268 ЦК позов підлягає задоволенню».

Така ж мотивація рішень судді Петушкова С.А. у справах №№ 2 -1103/04, 2-4836/04.

Подібним чином мотивує ухвалені під його головуванням рішення суддя Квітка О.М.

Так, у справі № 2365/06 рішення про встановлення факту прийняття спадщини позивачкою О. після смерті матері і визнання за нею  права на ½ частину квартири мотивовано одним реченням: «З матеріалів справи видно, що спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину».

Інший варіант мотивації рішення такий: «З матеріалів справи видно, що доводи позивача підтверджуються ним и. Позивач являється спадкоємцем за законом. Це передбачено ст.ст.1220,1258 ЦК України» (справа № 2-2694/07 – суддя Квітка О.М.).

Аналогічна мотивувальна частина рішення у справах №№ 2-5272/05, 2-5881/05 (суддя Квітка О.М.).

Така мотивувальна частина рішення не відповідає вимогам п.3 ч.1 ст.215 ЦПК України .

А у справах №№ 2-1360/07 та 2-4326/06 суддя Куковенков С.В. визнав право власності за позивачами в порядку спадкування не на земельні ділянки, а на державні акти на право приватної власності на землю.

Поширеною є практика об’єднання в одному позові вимог про визнання права власності в порядку спадкування і визнання дійсним договору відчуження, який пред’являє набувач за таким договором.

Так, Г. пред’явив позов до Ф. про визнання права власності на недобудований будинок (справа № 2-4058/06 – суддя Крімченко С.А.).  Посилався на те, що відповідачка прийняла спадщину на недобудований будинок після смерті матері, К., яка померла 18 березня 1979 року, але не оформила спадщину в зв’язку з тим, що в свідоцтві про її народження неправильно зазначено ім’я по батькові матері.

31 липня 2006 року він уклав з відповідачкою договір купівлі-продажу цього будинку, який просив визнати дійсним.

Рішенням суду від 7 вересня 2006 року позов задоволено.

Суд за заявою позивача  встановив факт прийняття спадщини відповідачкою після смерті її матері і визнав за відповідачкою право власності в порядку спадкування на недобудований будинок.

Крім того, суд визнав дійсним договір купівлі-продажу і право власності за позивачем на недобудований будинок.

При визнанні за відповідачкою права власності на спадкове майно судом були проігноровані положення ст.3 ЦПК України, а саме, суд визнав право за особою, яка такі вимоги не заявляла.

Аналогічно вирішено справи №№ 2-1064/08, 2-4938/07, 2-2281/07 (суддя Куковенков С.В.), 2-2478/06, 2-1505/05, 2-3259/07 (суддя Петушков С.А.), 2-4039/04 (суддя Ясенова Т.І.), 2-4307/06 (суддя Квітка О.М.) та інші.

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі (ч.2 ст.64 ЦПК).

При вирішенні справ про спадкування позивачі мають надавати оригінали правовстановлювальних документів, заповітів, довідок про місце проживання.

Проте, як правило, судді вирішували справи на підставі копій, які не мають силу оригіналу (справи №№  2-2427/08, 2-2364/08 – суддя Куковенков С.В., 2-2006/08, 2-2106/08 – суддя Тимченко Л.М. та інші).

Судовий збір.

Згідно з п.2 ч.1 ст.80 ЦПК України ціна позову про визнання права власності на майно визначається вартістю майна.

Відповідно до п.31 Інструкції про порядок обчислення та справляння державного мита, затвердженої Наказом Головної державної податкової інспекції України 22 квітня 1993 року № 15,  при прийнятті судом рішення про право спадкоємців на майно державне мито обчислюється судом виходячи із загальної вартості майна і стягується судом з кожного спадкоємця пропорційно виділеній йому частці у спадковому майні. У випадках, коли спадкове майно одночасно оформляють різні категорії спадкоємців, мито обчислюється з частки спадкового майна, що належить кожному спадкоємцю. 

Для визначення розміру судового збору, який підлягає стягненню із спадкоємця, суду необхідно встановити вартість спадкового майна.

Між тим, у переважній більшості справ немає відомостей щодо вартості спадкового майна. Позивачі, як правило, сплачують судовий збір в розмірі 51 грн., виходячи з того,  що розмір державного мита із позовних заяв не може бути менше трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (пп.а п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»). Така практика є неправильною.

По справах №№ 2-1105/05, 2-2374/05, 2-5758/05, 2-764/08 (суддя Петушков С.А.) судовий збір при пред’явленні позовів взагалі не був сплачений і при ухваленні рішення суд також не вирішив питання про стягнення судового збору.

В деяких справах є відомості щодо вартості спадкового майна, але розмір судового збору визначений неправильно.

Так, рішенням суду від 4 березня 2008 року, ухваленим під головуванням судді Тимченко Л.М., визнано право власності в порядку спадкування за А. на земельну ділянку площею 7,85 га, грошова оцінка  якої складає 71472 грн.

Розмір судового збору при такій вартості спадкового майна - 714,72 грн. (1% ціни позову згідно з пп.а п.1 ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»), а позивачкою було сплачено лише 71 грн. Суд при ухваленні рішення недоплачену суму судового збору не стягнув (справа № 2-811/08).

Аналогічна помилка допущена по справі № 2-768/08 – суддя Тимченко Л.М.

При вартості спадкового майна 67655 грн. було сплачено судовий збір в розмірі 128,75 грн., тоді як необхідно було сплатити – 676,55 грн.

Висновки.

Результати проведеного узагальнення свідчать про те, що значна кількість справ про визнання права власності в порядку спадкування на нерухоме майно розглядається судами за відсутності спору між спадкоємцями і перешкод для оформлення спадщини в нотаріальній конторі.

Запроваджений деякими суддями спрощений порядок визнання права на спадкове майно без дотримання встановлених законом правил, без з’ясування вартості спадкового майна і стягнення судового збору в належному розмірі,  призвів до значного, безпідставного збільшення надходження в суд позовів про спадкування.

Непоодинокі випадки неправильного застосування суддями норм матеріального права дають підстави для висновку про низький рівень їх знань положень ЦК УРСР 1963 року та ЦК України 2003 року про спадкування.

Крім того, матеріали узагальнення свідчать про ігнорування деякими суддями норм процесуального права при вирішенні даної категорії справ, зокрема, щодо розгляду справ у межах заявлених вимог (ст.11 ЦПК); забезпечення прав осіб, які беруть участь у справі (ст.ст.27,31 ЦПК); заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача (ст.33 ЦПК); надання доказів (ст.ст.57-60 ЦПК); вручення судових повісток (ст.74 ЦПК); визначення розміру судових витрат (ст.ст.80-81 ЦПК); об’єднання і роз’єднання позовів (ст.126 ЦПК); надіслання відповідачу копії позовної заяви (ст.127 ЦПК); ухвалення в попередньому  судовому засіданні судового рішення (ст.130 ЦПК); законності і обґрунтованості рішення суду (ст.213 ЦПК) а також змісту рішення суду (ст.215 ЦПК).

Для усунення виявлених при проведенні узагальнення недоліків в роботі суду по розгляду справ про спадкування доцільно ознайомити з ним суддів Олександрійського міськрайонного суду та обговорити його на нараді суддів цього суду за участю суддів апеляційного суду Кіровоградської області.