Ухвала судової палати з цивільних справ Верховного Суду України (витяг)

від: 27.09.2001

У січні 2000 р. К.Т. в інтересах К.С. звернулася в суд із позовом до З. та приватного підприємства (далі ПП) про виділення частини майна з підстав, передбачених статтями 54, 55, 60 Закону від 19 вересня 1991 р. «Про господарські товариства» (далі — Закон). Позивачка зазначала, що в квітні 1992 р. за ініціативою громадян України Р. і З., а також громадської організації «Союз Чорнобиль України» було створено мале спільне підприємство — товариство з обмеженою відповідальністю (далі — МП ТОВ; товариство). У березні 1996 р. до статуту МПТОВ було внесено зміни, згідно з якими з числа засновників було виключено зазначену громадську організацію, у зв’язку з чим розмір часток Р. та З., які залишилися в товаристві, відповідно склав 42 та 58% статутного фонду.

В результаті здійснення господарської діяльності МП ТОВ придбало в м. Одесі нежиле приміщення, яке і є основною часткою майна, що належить товариству. У січні 1999 р. Р., мати К.С., померла, у зв’язку з чим відкрилася спадщина на майно, що належало Р., у тому числі на частину майна в товаристві.

В травні 1999 р. позивачка як представник К.С. звернулась до З. із проханням про виділення спадкоємцеві належної йому частини майна МП ТОВ у натуральній формі, але в цьому їй було відмовлено.

Посилаючись на зазначені обставини, К.Т. просила суд виділити К.С. спадкову частину майна МП ТОВ у натуральній формі, яка б відповідала частці спадкодавця у статутному фонді товариства.

У подальшому К.Т. змінила позовні вимоги і просила суд визнати за К.С. у порядку спадкування право власності на частку статутного фонду МП ТОВ у розмірі 42 % та стягнути з ПП, яке стало правонаступником МП ТОВ, вартість частини майна товариства в сумі 541 тис. 356 грн. 90 коп., що є пропорційною частці спадкодавця у статутному фонді.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Одеси від 19 грудня 2000 р., залишеним без зміни ухвалою судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від 20 лютого 2001 р., позов було задоволено. Суд визнав за К.С. право власності на частку в статутному фонді МП ТОВ у розмірі 42 % і стягнув з ПП на користь К.С. вартість частини майна товариства в сумі 541 тис. 356 грн. 90 коп., що відповідає 42 % статутного фонду товариства.

У касаційній скарзі відповідачі просили рішення суду скасувати, а справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що всупереч вимогам Закону суд включив до складу майна МП ТОВ приміщення, яке у травні 2000 р. було придбане ПП. Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд установив, що засновниками МП ТОВ були відповідачка З., а також Р., частки яких у статутному фонді товариства відповідно складали 58 та 42 %. В результаті здійснення господарської діяльності МП ТОВ у березні 1996 р. за договором купівлі-продажу придбало в м. Одесі нежиле приміщення площею 195,6 кв. метра.

Після смерті 29 січня 1999 р. Р. її син К.С. у встановленому законодавством порядку прийняв спадщину.

Оскільки в грудні 1999 р. З. реорганізувала МП ТОВ у ПП, у зв’язку з чим уся сукупність прав та обов’язків товариства перейшла до правонаступника, суд відповідно до вимог ст. 55 Закону правильно стягнув на користь К.С. вартість частини майна МП ТОВ у розмірі 42 % статутного фонду, що складає 541 тис. 356 грн. 90 коп.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Тому постановлені у справі судові рішення є законними та обгрунтованими. Підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається.

Виходячи з наведеного та керуючись ст. 334 ЦПК, судова палата з цивільних справ Верховного Суду України касаційну скаргу ПП відхилила.

 Джерело: http://www.scourt.gov.ua/