Коваль Олександр

 Юрист

Харків

На сьогоднішній день не є досить частими випадки, коли спадкоємця чи правонаступника померлого або реорганізованого учасника товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ) не приймають у товариство.

Як правило, у такому випадку «знедоленому» видається в грошовій або натуральній формі належна реорганізованому або померлому (спадкодавцеві) частка в майні товариства. До того ж статутний капітал товариства зменшується на розмір частки спадкодавця. Внаслідок чого зазначена частка просто припиняє своє існування.

Проте, іноді в практиці зустрічаються випадки, коли після проведення всіх виплат неприйнятому спадкоємцеві або правонаступникові померлого чи реорганізованого учасника ТОВ, частка спадкодавця в статутному капіталі товариства не «вмирає» разом з її колишнім власником, а переходить до інших учасників або до самого товариства.

Чимало уваги саме таким випадкам було приділено Вищим господарським судом України (далі – ВГСУ) у власних Рекомендаціях від 28 грудня 2007 р. № 04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають із корпоративних відносин» (далі – Рекомендації).

У цих рекомендаціях ВГСУ вперше у своїй роз’яснювальній діяльності порушив питання подальшої долі частки, у статутному капіталі ТОВ, що належала померлому (реорганізованому) учасникові у випадку неприйняття іншими учасниками, що залишилися, його спадкоємця (правонаступника) до товариства.

Відповідаючи на це питання, ВГСУ дійшов до таких висновків:

•          відмовивши спадкоємцю або правонаступнику учасника товариства у прийнятті до товариства, учасники товариства повинні розподілити частку учасника, що вибув, між собою або зменшити статутний капітал у порядку, передбаченому ст. 52 Закону України «Про господарські товариства» (п. 3.2.4 Рекомендацій);

•          якщо спадкоємцю чи правонаступнику не було надано згоди на вступ до товариства, а частка учасника, що вибув, була придбана самим товариством і протягом визначеного ч. 5 ст. 53 Закону України від 19 вересня 1991 р. № 1576-XII «Про господарські товариства» (далі – Закон № 1576) строку реалізована третім особам без пропозиції спадкоємцю чи правонаступнику придбати її, спадкоємець (правонаступник) має право вимагати переведення на нього прав покупця (набувача) частки у статутному капіталі товариства (п. 3.2.5 Рекомендацій).

Однак ці висновки ВГСУ не зовсім коректні і суперечать із деякими нормами Закону № 1576 та Цивільного кодексу України (далі – ЦК України).

Правовідносини, пов’язані з переходом прав на частку (її частину) учасника в статутному капіталі ТОВ до іншої особи або осіб регулюються нормами статті 147 ЦК України і ст. 53 Закону № 1576.

Одним зі способів переходу прав на частку учасника в статутному капіталі ТОВ ч. 5 ст. 147 ЦК України називає перехід частки або її частини в порядку спадкування (правонаступництва). Відповідно до цієї частини частка в статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи – учасника товариства, якщо статутом цього товариства не передбачено, що такий перехід допускається, лише при згоді інших учасників товариства.

Отже, наведена норма, одночасно передбачає як загальне правило переходу частки до спадкоємця (правонаступникові), так і винятки з нього.

У першому випадку ні від спадкоємця (правонаступника), ні від товариства, ні від інших його учасників здійснення будь-яких дій для переходу прав на частку непотрібно. Оскільки її перехід фактично відбувається в автоматичному порядку.

У другому випадку для переходу частки до спадкоємця (правонаступникові), останньому необхідно одержати на це згоду інших учасників товариства, але за умови, що таке правило передбачене в статуті товариства. 

З огляду на зміст абзацу 2 ч. 5 ст. 147 ЦК України, товариство зобов’язане розрахуватися з спадкоємцями (правонаступниками) учасника, які не вступили до товариства. До того ж розрахунок повинен провадитися відповідно до положень ст. 148 цього кодексу. Правда, норми цієї статті говорять про проведення розрахунків не з «знедоленими» спадкоємцями (правонаступниками), а з учасниками, що вийшли. Та й до того ж вони встановлюють лише основний принцип такого розрахунку: учасник, який виходить із ТОВ, має право одержати вартість частини майна, пропорційну його частці у статутному капіталі товариства. За домовленістю між учасником та товариством виплата вартості частини майна товариства може бути замінена передачею майна в натурі.

За порядком та способом визначення вартості частини майна, пропорційній частці учасника в статутному капіталі ТОВ, а також за порядком і строками її виплати ст. 148 ЦК України відсилає до статуту товариства й закону. Останнім у цьому випадку є Закон № 1576 і зокрема ст. 54 цього Закону.

Однак на відміну від ЦК України Закон № 1576 містить спеціальні норми викладені у ст. 55, що присвячені питанням проведення розрахунків саме зі спадкоємцями (правонаступниками), а  не з учасниками, що добровільно вийшли з товариства.

Відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 1576 у випадку відмови правонаступника (спадкоємця) від вступу в ТОВ або відмові самого товариства в прийнятті правонаступника (спадкоємця), останньому видається в грошовій або натуральній формі частка в майні, що належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцеві). Вартість цієї частки визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. У цих випадках розмір статутного (складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.

Виходячи зі змісту наведених вище норм ст. 147 ЦК України і ст. 55 Закону № 1576, не прийнятий учасниками спадкоємець (правонаступник) не здобуває прав на частку в статутному капіталі (фонді) ТОВ, тобто прав власності на частку. Замість цього спадкоємець (правонаступник) набуває право на одержання вартості частини майна ТОВ, пропорційну його частці в статутному капіталі товариства.

Крім того, відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 р. № 7 «Про судову практику по справах про спадкування» при спадкуванні частки учасника підприємницького товариства, успадковується не право на участь, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.

Таким чином, успадковуючи частку в статутному капіталі ТОВ, спадкоємець не набуває права участі в товаристві, оскільки ці права до нього не переходять. Це твердження також є справедливим і до правонаступників.

Як наслідок не прийнятий спадкоємець (правонаступник) не є ні власником частки в статутному капіталі (фонді) ТОВ, ні його учасником, а значить, не може й розпоряджатися цією часткою, тобто вирішувати її юридичну долю (продати, подарувати, або іншим чином відступити частку).

Тому частка так званого «знедоленого» спадкоємця або правонаступника учасника товариства не переходить до учасників, що залишилися, і не може бути розподілена між ними. Крім того, ця частка не може бути придбана й самим товариством, оскільки колишнього власника частки не існує, а не прийнятий спадкоємець або правонаступник таким не є. До того ж чинне законодавство України не містить норм, що передбачали б можливість переходу зазначеної частки до інших учасників ТОВ або до самого товариства. Навпаки, відповідно до ч. 2 ст. 55 Закону № 1576 у випадку не прийняття спадкоємця (правонаступника) або його небажання вступити в товариство розмір статутного (складеного) капіталу товариства підлягає зменшенню.

Тепер, що стосується висновків ВГСУ про наявність у «знедоленого» спадкоємця (правонаступника) права вимагати переведення на нього прав покупця (набувача) частки в статутному капіталі, у випадку її реалізації товариством третім особам без попередньої пропозиції цієї частки спадкоємцеві або правонаступникові.

По-перше, як було сказано вище, придбати частку не прийнятого спадкоємця (правонаступника), товариство взагалі не може, через відсутність особи здатної розпоряджатися цією часткою, тобто її власника.

По-друге, законодавство України не містить норм, які допускали б можливість придбання ТОВ зазначеної частки у спадкоємця (правонаступника), що не ввійшов у товариство як за власним бажанням, так за рішенням інших учасників, а також норм, що наділяють його правом вимоги переведення на нього прав покупця (набувача) частки в статутному капіталі, у випадку її продажу товариством.

І по-трете, відповідно до ч. 2 ст. 147 ЦК України і ч. 3 ст. 53 Закону № 1576 переважним правом покупки частки (її частини) у статутному капіталі ТОВ користуються лише учасники товариства (не прийнятий спадкоємець (правонаступник) таким не є).

Отже, в результаті цього в «знедоленого» спадкоємця (правонаступника), попросту немає ні яких законних підстав вимагати від товариства переведення на нього прав покупця (набувача) частки в статутному капіталі товариства.

Джерело: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=3216