Довгаль Сергій

Завідуючий Державною нотаріальною конторою

Частина 2 ст. 529 ЦК УРСР в редакції 1963 р. передбачає заклик до спадщини онуків спадкодавця: «Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями по закону, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю».

Так, 8 квітня 1995 р. помер титульний власник жилого будинку – Надєєв Пилип Степанович. На праві власності у нього перебував жилий будинок, розташований в м. Димитрові Донецької області, вул. Ярославського, №26. В цьому будинку мешкає дружина померлого – Надєєва Віра Опанасівна, яка вмирає 5 квітня 2001 р. Згодом, а саме 9 липня 2001 р. вмирає і син померлих – Надєєв Олександр Пилипович. Залишається другий син померлих – Надєєв Віталій Пилипович, який, до речі, залишається єдиним спадкоємцем майна свого батька. Надєєв Віталій Пилипович 8 серпня 2001 р. звертається до Димитровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. За фактом цього звернення в державній нотаріальній конторі заведено спадкову справу №257/2001р.

10 серпня 2001 р. до Димитровської державної нотаріальної контори за цим фактом звертається гр. Кубрак Тетяна Анатоліївна в інтересах своєї неповнолітньої доньки – Надєєвої Вероніки Олександрівни, 24.01.1991 р.н. Надєєва Вероніка Олександрівна є донькою Надєєва Олександра Пилиповича і відповідно онукою спадкодавця. Але оскільки ч. 2 ст. 529 ЦК передбачає виключне право для спадкоємства онуків, то громадянці Кубрак Т.А. відмовлено в прийнятті від неї заяви, оскільки батько її доньки помер саме після відкриття спадщини.

Порядок процесуального розгляду цієї справи:

14 серпня 2001 р. Димитровською державною нотаріальною конторою гр. Кубрак Т.А. видається постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Постанова викладена відповідно до вимог ст.ст. 49,50 Закону України «Про нотаріат» та відповідно до вимог ст.ст. 529,551,560 ЦК УРСР.

14 серпня 2001 р. гр. Кубрак Т.А. оскаржила постанову нотаріуса до Димитровського міського суду.

8 жовтня 2001 р. Димитровський міський суд Донецької області по цьому факту виніс рішення, яким визнав дії нотаріуса незаконними і зобов’язав нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину Надєєвої Веронікі Олександрівні.

15 жовтня 2001 р. Димитровською державною нотаріальною конторою на рішення суду подана апеляційна скарга, яка розглянута Донецьким обласним судом 24 грудня 2001 р. Ухвалою обласного суду рішення Димитровського міського суду залишено без змін, апеляційна скарга без задоволення.

28 січня 2002 р. Димитровською державною нотаріальною конторою до Верховного Суду України подана касаційна скарга. В своїй касаційній скарзі нотаріус просив скасувати рішення суду І інстанції та ухвалу Донецького обласного суду і направити справу на новий розгляд в суд І інстанції. Просив також зупинити виконання відповідного судового рішення, яке неможливо виконати, до закінчення касаційного провадження.

15 березня 2002 р ухвалою колегії суддів судової палати в цивільних справах Верховного Суду України справу вирішено передати на розгляд судової палати і зупинитит виконання судових рішень по справі.

25 грудня 2002 р. рішенням Верховного Суду України рішення Димитровського суду і ухвалу Донецького апеляційного суду скасовані. Постановлене нове рішення, яким відмовлено Кубрак Т.А. в задоволенні скаргина дії державного нотаріуса Димитровської державної нотаріальної контори. Таким чином, Верховний Суд України виніс те Рішення, яке повинно було бути винесено Димитровським міським судом 8 жовтня 2001 р.

Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. залишив без змін правило, згідно якого закликаються до спадщини онуки та правнуки спадкодавця, вони спадкують за правом представлення. Так, в ст. 1266 вказаного Цивільного кодексу йдеться про те, що «онуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини».

Джерело: http://www.yur-gazeta.com/ru/oarticle/1698/