Особливим випадком видачі свідоцтва про право на спадщину є видача так званого свідоцтва за формою для дії за кордоном. Уперше форма такого свідоцтва була запроваджена в радянський період Ін’юрколегією – тодішнім монополістом із урегулювання спадкових справ за кордоном.

 Згадане свідоцтво видається в тому випадку, коли після відкриття спадкової справи на користь українських громадян, приміром, у США, хтось з них помирає до моменту визнання його або її спадкоємцем за американським законодавством. У цьому випадку відповідний юрисдикційний орган США, що розглядає спадкову справу, вимагає свідоцтво або судове рішення держави за місцем смерті спадкодавця – одержувача іноземної спадщини для того, аби визначити коло його спадкоємців, які повинні фігурувати в кінцевому документі, що визначає спадкоємців.

 Видаючи таке свідоцтво, український нотаріус не може вказати вид і розмір активів, позаяк на цей момент вони не відомі – у США ще триває процес адміністрування спадщини. Тому і була запроваджена формула про те, що спадкоємцями померлого в Україні громадянина Х є конкретні особи, визначені українським законодавством, до «всього майна, де б воно не знаходилось і з чого б воно не складалось». Ця універсальна формула щодо складу і розміру спадкових активів спрацьовувала в сотнях справ упродовж кількох десятиліть у більшості основних юрисдикцій світу.

 При видачі такого свідоцтва стягується державне мито в розмірі 0,51 грн. А решта мита достягується під час розрахунків із отримувачами спадщини після надходження суми до України.

Джерело: http://www.yur-gazeta.com/ru/oarticle/851/