Ковальчук Ярослав

Провідний юрисконсульт фрахтово-комерційної служби Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот», спеціально для «Юридичної газети»

Як відомо, свобода заповідального розпорядження спадкодавця є обмеженою. Це означає, що він, складаючи свій заповіт на користь того чи іншого учасника цивільно-правових відносин, не повинен забороняти успадковувати власну спадщину тим спадкоємцям за законом, які мають право на обов’язкову частку в ній.

Порушення спадкодавцем вищевказаного правила призводить до настання відповідних юридичних наслідків. У чому вони полягають?

По-перше, заповідальна заборона спадкодавця брати участь в успадкуванні тим спадкоємцями за законом, які мають право на обов’язкову частку в спадщині, не матиме ніякої юридичної сили. Що це означає? На підставі рішення суду будуть визнані недійсними ті положення заповіту, в яких спадкодавець прямо чи опосередковано не дозволяє успадковувати власну спадщину спадкоємцям за законом, що мають право на обов’язкову частку в ній.

По-друге, процесу спадкування, в якому беруть участь ті спадкоємці за законом, що мають право на обов’язкову частку в ній, притаманні певні особливості. Як це розуміти?

- Спочатку до прийняття спадщини будуть запрошені спадкоємці за законом, які мають право на обов’язкову частку в ній. Кожен із них стане власником не більше половини від того обсягу спадкової маси, право власності на який він міг би набути на підставі безпосередніх приписів Цивільного кодексу України.

- Потім до прийняття спадщини закликатимуться спадкоємці за заповітом. У власність цих учасників цивільно-правових відносин перейде той обсяг спадкової маси, який залишиться після успадкування її спадкоємцями за законом, що мають право на обов’язкову частку в спадщині.

Розгляньмо, як саме вищезазначені наслідки реалізовуються на практиці.

Приклад № 1

Спадкодавець Кириленко Петро Іванович склав заповіт стосовно власної спадщини на користь своїх братів – Кириленка Вадима Івановича і Кириленка Тимофія Івановича (представників другої черги спадкоємців за законом) у рівних частинах, позбавивши при цьому в прямій формі права на спадкування свою дружину - Кириленко Марію Борисівну, яка є інвалідом ІІІ групи, свого повнолітнього сина – Кириленка Степана Петровича та свою малолітню доньку - Кириленко Тетяну Петрівну (представників першої черги спадкоємців за законом).

У випадку відсутності заповіту до прийняття спадщини після її відкриття мали б закликатися представники першої черги спадкоємців за законом - Кириленко Марія Борисівна, Кириленко Степан Петрович і Кириленко Тетяна Петрівна. Права та обов’язки спадкодавця, що належать до складу спадкової маси, між ними розподілялися би порівну. Тому кожен із вищевказаних спадкоємців за законом став би власником 1:3 = 1/3 частини спадщини.

Кириленко Марія Борисівна (як фізична особа, котра є інвалідом ІІІ групи) і Кириленко Тетяна Петрівна (як малолітня фізична особа) мають право на обов’язкову частку в спадщині. У Кириленка Степана Петровича воно відсутнє. Отже, заповіт у частині позбавлення права на спадкування Кириленко Марії Борисівни та Кириленко Тетяни Петрівни буде визнаний недійсним на підставі рішення суду. Тому кожен із цих спадкоємців за законом закликатиметься до прийняття спадщини після її відкриття. У свою чергу, заповіт в частині позбавлення права на спадкування Кириленко Степана Петровича є правомірним. Тому цей спадкоємець за законом не буде закликатися до прийняття спадщини після її відкриття.

Спочатку до розподілу спадщини будуть запрошені Кириленко Марія Борисівна і Кириленко Тетяна Петрівна. Розміри спадкових часток кожного з цих спадкоємців за законом є рівними. Тому Кириленко Марія Борисівна та Кириленко Тетяна Петрівна, незалежно від змісту заповіту, успадкують по 1/3:2 = 1/6 частини спадщини.

Після цього у розподілі спадщини братимуть участь Кириленко Вадим Іванович і Кириленко Тимофій Іванович. Спадкові частки кожного з цих спадкоємців за заповітом також є рівними. Тому Кириленко Вадим Іванович та Кириленко Тимофій Іванович стануть власниками по (1 – 2 Х 1/6):2 = 1/3 частини спадщини.

Приклад № 2

Спадкодавець Царенко Галина В’ячеславівна склала заповіт стосовно усієї власної спадщини на користь своїх племінниць – Чернишевської Надії Романівни і Долматової Людмили Федорівни (учасникам цивільно-правових відносин, які не належать до жодної з черг спадкоємців за законом) у співвідношенні 1:3, позбавивши при цьому в непрямій формі права на спадкування свого чоловіка Царенка Максима Сергійовича, свого неповнолітнього сина Царенка Юрія Максимовича та свою повнолітню доньку Короташ Ірину Максимівну, яка є інвалідом ІІ групи (представників першої черги спадкоємців за законом).

У випадку відсутності заповіту до прийняття спадщини після її відкриття закликалися би представники першої черги спадкоємців за законом – Царенко Максим Сергійович, Царенко Юрій Максимович і Короташ Ірина Максимівна. Права та обов’язки спадкодавця, що належать до складу спадкової маси, між ними розподілялися би порівну. Тому кожен із вищевказаних спадкоємців за законом став би власником 1:3 = 1/3 частини спадщини.

Царенко Юрій Максимович (як неповнолітня фізична особа) і Короташ Ірина Максимівна (як повнолітня фізична особа, котра є інвалідом ІІ групи) мають право на обов’язкову частку у спадщині. У Царенка Максима Сергійовича воно відсутнє. Отже, заповіт у частині позбавлення права на спадкування Царенка Юрія Максимовича та Короташ Ірини Максимівни буде визнаний недійсним на підставі рішення суду. Тому кожен із цих спадкоємців за законом закликатиметься до прийняття спадщини після її відкриття. У свою чергу, заповіт у частині позбавлення права на спадкування Царенка Максима Сергійовича є правомірним. Тому цей спадкоємець за законом не закликатиметься до прийняття спадщини після її відкриття.

Спочатку до розподілу спадщини будуть запрошені Царенко Юрій Максимович і Короташ Ірина Максимівна. Розміри спадкових часток кожного з цих спадкоємців за законом є рівними. Тому Царенко Юрій Максимович та Короташ Ірина Максимівна, незалежно від змісту заповіту, успадкують по 1/3 : 2 = 1/6 частини спадщини.

Після цього у розподілі спадщини братимуть участь Чернишевська Надія Романівна і Долматова Людмила Федорівна. Розміри спадкових часток кожного з цих спадкоємців за заповітом не є рівними. Тому Чернишевська Надія Романівна стане власником (1 - 2 Х 1/6) Х 1/4 = 1/6 частини спадщини, а Долматова Людмила Романівна набуде право власності на 1 – (2 Х 1/6 + 1/6) = ½ частини спадщини.

Джерело: http://www.yur-gazeta.com/