Спадкування майна члена фермерського господарства

Питання про спадкування земель фермерського (селянського) господарства є одним з найменш розроблених в українському законодавстві. Порядок спадкування майна члена фермерського господарства здійснюється : урахуванням вимог Конституції України, Закону України «Про фермерське господарство», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу країни та інших нормативних актів. Саме спільний аналіз цих документів може дати певне уявлення про особливості спадкування прав громадян у фермерських господарствах.

Одразу слід звернути увагу на те, що поняття «фермерське господарство» має тлумачитися як організаційна форма здійснення підприємницької діяльності однією особою чи декількома родичами чи членами сім'ї. Тому таке утворення не слід ототожнювати з іншими формами організації підприємницької діяльності.

В основі такого об'єднання лежить Статут, де зазначаються найменування господарства, його місцезнаходження, адреса, предмет і мета діяль­ності, порядок формування майна (складеного капіталу), органи управління, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до господар­ства та виходу з нього та інші положення, що не суперечать законодавству України. Отже, статут фермерського господарства треба сприймати як установчий договір для колективного його складу та документ, у якому бу­де встановлено первісні внески до фермерського господарства, які мають визначати статус майна у фермерському господарстві.

Отже, особливостями спадкування прав учасника фермерського господарства слід визнати:

1)   складність визначення майна, яке належить фермерському господарству на момент його створення та за результатами його діяльності;

2)   правовий режим майна осіб, які ведуть фермерське (селянське) господарство;

3)   особливості спадкування земель фермерського (селянського) господарства, що зумовлено процедурою надання землі фермерському (селянському) господарству або складається з окремих ділянок учасників фермерського господарства.

Зазвичай, говорячи про фермерське господарство завжди мають на ува­зі землю, але цей стереотип сприйняття фермерського господарства може бути скасовано на підставі того, що сучасним фермерським господарствам можуть належати: будівлі, споруди, облаштування, матеріальні цінності, цінні папери, продукція, вироблена господарством у результаті госпо­дарської діяльності, одержані доходи, інше майно, набуте на підставах, що не заборонені законом, право користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будівлями, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (в тому числі на інтелектуальну власність), грошові кошти, які передаються членами фермерського господарства до його скла­деного капіталу. Конкретизуючи положення ст. 19 Закону України «Пре фермерське господарство», можна додати зернозбиральні комбайни, вантажні автомобілі, худобу та інше майно. Якщо взяти до уваги, що майне поділяється за принципом: підлягає або не підлягає реєстрації, то належ­не спадкоємцям майно, що залишилося після смерті учасника фермерсь­кого господарства, можна знайти за його реєстрацією. Інше ж майно має описуватися уповноваженими на вжиття заходів до охорони спадкового майна особами, але лише в межах фермерського господарства. Наприк­лад, у цьому випадку мається на увазі худоба, знаряддя, яке використо­вується для здійснення фермерської діяльності. Складність визначення результатів діяльності фермерського господарства полягає і в тому, що частина майна не може бути реально оцінена до певного строку, наприк­лад, це рослини, які знаходяться на полях і до їх збору не можуть бути спінені, але вони можуть і повинні бути описані. Вважається, що будинок та речі, що знаходяться у будинку, не можуть включатися до майна фер­мерського господарства. З цього приводу в п. 218 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 р. №20/5, сказано лише, що спадкування майна фермерського господарства здійснюється з ураху­ванням вимог Закону України «Про фермерське господарство» і все.

При цьому, якщо у Статуті не визначено інше, то статус майна фермерського господарства не повинні отримувати житлові будинки фермерів та присадибні ділянки, якщо їх не передано до складеного капіталу. Це положення обумовлене ч. 2 ст. 2 Закону «Про фермерське господарство».

Згідно зі ст. 31 Земельного кодексу землі фермерського господарства можуть складатися із:

а) земельної ділянки, що належить на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;

б) земельних ділянок, що належать громадянам - членам фермерського господарства на праві приватної власності;

з) земельної ділянки, що використовується фермерським господарством на умовах оренди.

Крім того, громадяни – члени фермерського господарства мають право на одержання безоплатно у власність із земель державної і комунальної власності земельних ділянок у розмірі земельної частки (паю).

Щодо успадкування майна фермерського господарства, то слід розглядати декілька можливих варіантів, які залежать від суб'єктного складу фермерського господарства. Коли фермерське господарство створене одною особою, то можливими варіантами можуть стати:

1)   у разі успадкування одним спадкоємцем: він вважатиметься право­наступником спадкодавця і має лише переоформити фермерське господарство на своє ім'я;

2)   у разі успадкування декількома спадкоємцями можливими варіанта­ми можуть стати:

-утворення фермерського господарства на колективних засадах, про що знов-таки має бути внесено відповідні зміни до Статуту, але слід брати до уваги, що Законом допускається утворювати фермерські господарства за принципами родинних чи сімейних зв'язків;

-коли один чи декілька спадкоємців не бажають займатися фермерською діяльністю, то питання стоятиме про виплату компенсації таким спадкоємцям;

-якщо один чи декілька спадкоємців бажають розподілити фермерське господарство, то має визначатися реальна можливість виділити кожному із спадкоємців відокремлене майно для здійснення фермерської діяльності, що може бути закріплено нотаріально посвідченим договором або буде встановлено за рішенням суду з урахуванням ст. 23 Закону «Про фер­мерське господарство».

У статті 23 Закону «Про фермерське господарство» встановлено, що успадкування фермерського господарства (цілісного майнового комплексу або його частини) здійснюється відповідно до закону, але зроблено певне засте­реження. Якщо фермерське господарство успадковується двома або більше спадкоємцями, то земельна ділянка поділу не підлягає, якщо в результаті її поділу утвориться хоча б одна земельна ділянка менше мінімального розміру, встановленого для даного регіону. Мінімальні розміри земельних ділянок, які утворюються в результаті поділу земельної ділянки фермерсь­кого господарства, що успадковується, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1908.

Якщо фермерське господарство було створено декількома особами, то фактично заміна одного учасника фермерського підприємства на іншого може здійснюватися з урахуванням таких обставин:

- визначених у Статуті положень щодо спадкування прав учасника фермерського господарства;

 - статус голови фермерського господарства не успадковується, оскільки такий статус належить до немайнових відносин і у разі смерті голови чле­ни фермерського господарства обиратимуть наступного голову господар­ства;

- питання про включення замість померлого учасника фермерського господарства його спадкоємців, на наш погляд, має здійснюватися аналогічно до успадкування корпоративних прав, що розкриваються у цій книзі. Це зумовлено складністю вирішення питання про здійснення фермерської діяльності, оскільки не кожна особа здатна займатися такою діяльністю і бути корисною для господарства. Коли замість одного учасни­ка господарства на його частку претендуватимуть декілька спадкоємців, питання набуватиме особливих труднощів. Тому це питання доцільно пе­редбачати у Статуті;

- положення про те, що майно фермерського господарства належить йому на праві власності (ч. 1 ст. 20 Закону України «Про фермерське господарство»), то долю частки майна, що належить померлому учаснику госпо­дарства, мають вирішувати учасники господарства, якщо інше не випли­ває із Статуту. Зокрема, тут можуть за аналогією застосовуватися положення про виплату компенсації належної спадкоємцям частки або повернення належної учаснику землі, якщо вона використовувалася господарством на підставах оренди тощо.

Слід звернути увагу на те, що у ст. 6 Закону України «Про фермерське господарство» йдеться про професійний відбір осіб з питань створення фермерських господарств, але це положення слід сприймати в контексті спадкового права. Так, коли особа успадковує фермерське господарство, то вона вправі сама безпосередньо здійснювати фермерську діяльність або її функції можуть виконувати уповноважені особи. Цей висновок зумовлюється тим, що у даному випадку фермерське господарство не створюєть­ся, а успадковується. Зрозуміло, коли перед судом стоятиме питання про успадкування фермерського господарства в натурі між окремими спадкоємцями, які мають рівні права, то істотною перевагою можна вважати позитивний висновок професійної комісії з питань створення фермерсь­ких господарств про наявність у одного із спадкоємців достатнього досвіду роботи у сільському господарстві або необхідної сільськогосподарської кваліфікації.

У пункті 15 Прикінцевих положень Земельного кодексу йдеться про те, пес громадяни України - власники земельних часток (паїв) не вправі до 1січня 2007 р. продавати або іншим способом відчужувати належні їм земельні ділянки та земельні частки (паї), крім передачі їх у спадщину та при вилученні земель для суспільних потреб.

Перехідні положення Земельного кодексу також можуть визначати пискливість посвідчення свідоцтва про право