УЗАГАЛЬНЕННЯ

стану дотримання державними та приватними нотаріусами вимог чинного законодавства при здійсненні нотаріальної діяльності

(Витяг щодо оформлення спадкових справ та посвідчення заповітів)

Проведення перевірок організації роботи державних і приватних нотаріусів, додержання ними вимог законодавства при вчиненні нотаріальних дій свідчить про те, що більшість нотаріусів, в цілому, організовують роботу та вчиняють нотаріальні дії відповідно до вимог Закону України «Про нотаріат», інших законодавчих та нормативних актів, які регулюють їх діяльність.

У той же час перевірками встановлено факти порушення нотаріусами норм чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, незадовільний стан ведення нотаріального діловодства та порушення в організації діяльності. При цьому слід зазначити, що помилки та недоліки, які мають місце у професійній діяльності нотаріусів, як правило, є типовими.

1. Посвідчення заповітів.

При посвідченні заповітів нотаріуси не дотримуються вимог статті 1247 Цивільного кодексу України (далі - ЦКУ) та абзацу 1 п. 157 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 03.03.2004 року № 20/5 (далі - Інструкція) щодо зазначення у заповіті часу його складання, а також вимог частини 2 статті 1248 ЦКУ та абзацу 3 п. 157 Інструкції щодо зазначення особисто заповідачем факту прочитання заповіту вголос і підписання його власноручно.

При вчиненні зазначеної нотаріальної дії нотаріусами невірно застосовуються положення статті 1236 ЦКУ щодо права заповідача на визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом.

Ігноруються положення частини 4 статті 207 ЦКУ у випадку, коли заповідач у зв’язку з хворобою чи фізичними вадами не може самостійно підписати заповіт – посвідчуються заповіти, які не підписуються уповноваженою заповідачем особою або підписуються не цією особою, а свідками.

З порушенням вимог статті 1243 ЦКУ щодо права складання спільного заповіту лише стосовно майна, яке належить подружжю на праві спільної сумісної власності та пункту 171 Інструкції, яким передбачено, що при посвідченні заповіту подружжя обов'язково вказується майно, щодо якого складено заповіт, нотаріусами посвідчуються заповіти подружжя щодо всього їхнього майна, в тому числі і належного кожному з них особисто.

При посвідченні заповітів мають місце випадки недотримання нотаріусами вимог абзацу 1 пункту 161 Інструкції щодо змісту заповіту, зокрема, посвідчуються заповіти, відповідно до яких заповідаються всі майнові права та обов’язки, а також положень абзацу 2 цього ж пункту про необхідність роз'яснення заповідачу змісту статей 1241 та 1307 ЦКУ про право на обов’язкову частку у спадщині та щодо нікчемності заповіту на майно, яке є предметом спадкового договору.

У заповітах, посвідчених за участю свідків, свідкам та особі, яка підписала заповіт замість заповідача, не доводиться до відома зміст статті 1255 ЦКУ щодо нерозголошення факту складання заповіту та його змісту.

Нотаріуси при одержанні заяви про скасування заповіту не дотримуються вимог абзацу 1 пункту 168 Інструкції щодо проставляння відповідної відмітки на примірнику заповіту, що зберігається у справах нотаріуса, в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій та алфавітній книзі обліку заповітів.

В порушення вимог пункту 2.1 Положення про Спадковий реєстр, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 17.10.2000 року № 51/5 та пункту 171 Інструкції відомості про заповіти спочатку заносяться до Спадкового реєстру, а потім ці заповіти нотаріально посвідчуються. Відомості про посвідчені заповіти вносяться до Спадкового реєстру з порушенням строків, встановлених пунктом 2.8 Положення про Спадковий реєстр. При цьому слід зазначити, що неузгодженість дій нотаріуса у часі стає додатковою підставою для оскарження його дій і порушення питання про визнання такої нотаріальної дії недійсною.

7. Видача свідоцтв про право на спадщину.

У державних нотаріальних конторах склалася негативна практика щодо порядку оформлення заяв про прийняття спадщини та заяв на видачу свідоцтв про право на спадщину. Текст заяв незрозумілий, юридично неграмотний, із їх тексту не вбачається волевиявлення спадкоємця на прийняття спадщини, чим порушуються вимоги статті 1269 ЦКУ.

На порушення вимог пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України щодо спадщини, яка відкрилася та була прийнята до 2004 року на підставі Цивільного кодексу Української РСР, державними нотаріусами видаються свідоцтва про право на спадщину з посиланням на норми книги шостої ЦК України.

Державними нотаріусами в порушення положень частини 2 статті 1269 ЦКУ заяви про прийняття спадщини приймаються не від спадкоємців, а від їх повірених осіб.

Мають місце випадки порушень прав спадкоємців, які, відповідно до частини 3 статті 1268 ЦКУ, прийняли спадщину і не подали заяву про відмову від неї, а також прав спадкоємців, які, відповідно до статті 1241 ЦКУ, мали право на обов'язкову частку в спадщині та прийняли її, але свідоцтва про право на спадщину їм не видано.

Допускаються порушення прав спадкоємців за заповідальним розпорядженням, коли, в порушення статті 1228 ЦКУ, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям за законом, а спадкоємці за заповідальним розпорядженням навіть не повідомляються про відкриття спадщини, чим ігноруються вимоги статті 63 Закону України «Про нотаріат».

Заяви про прийняття спадщини, про відмову від спадщини, подані спадкоємцями з порушенням строків, встановлених статтею 1273 ЦКУ, приймаються та враховуються нотаріусами при видачі свідоцтв про право на спадщину.

Без документальної перевірки наявності підстав для закликання до спадкування спадкоємців за законом видаються свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, визначеним статтями 1262, 1263, 1266 ЦКУ, чим порушуються вимоги статті 68 Закону України «Про нотаріат» та пункту 212 Інструкції.

На порушення частини 3 статті 67 Закону України «Про нотаріат» та пункту 225 Інструкції державними нотаріусами не надсилаються повідомлення органу опіки та піклування про видачу свідоцтв про право на спадщину на ім'я неповнолітніх та малолітніх осіб.

В разі смерті одного з подружжя при видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні другому з подружжя, нотаріусами не виконуються вимоги пункту 241 Інструкції щодо повідомлення про цей факт інших спадкоємців та роз'яснення їм їх права на звернення до суду у разі оспорювання вказаного факту.

Державними нотаріусами державних нотаріальних контор, в порушення вимог пункту 231 Інструкції, при заведенні спадкової справи не перевіряється за даними Спадкового реєстру наявність чи відсутність вже заведеної спадкової справи, а інформація про заведені спадкові справи вноситься до Спадкового реєстру з порушенням строків, визначених пунктом 2.8 Положення про Спадковий реєстр.

Досить поширеною помилкою, яка допускається нотаріусами є недотримання форм посвідчувальних написів, затверджених наказом Мін'юсту від 10.01.2005 № 115.

На виконання вимог статті 52 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії реєструються в реєстрі для реєстрації нотаріальних дій, однак, в порушення цієї статті Закону, нотаріуси таку нотаріальну дію, як накладення заборони відчуження нерухомого майна, не реєструють в реєстрі.

Джерело: http://www.obljust.te.ua/?page=consult&consultid=450&sub=