Ковальчук Ярослав

Провідний юрисконсульт фрахтово-комерційної служби Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»

Як відомо, практичне застосування п. 1 ч. 1 ст. 1235 Цивільного кодексу України, який набув чинність 1 січня 2004 р. (далі – ЦК України), розрізняє два види позбавлення права на спадкування:

·                     прямий;

·                     непрямий.

Однак цей перелік не є вичерпним. Що саме мається на увазі?

Нотаріуси у своїй професійній діяльності інколи потрапляють на ще один вид позбавлення права на спадкування. Його як у вітчизняній, так і в зарубіжній юридичній літературі називають «змішаним» або «комбінованим».

Головна особливість вказаного вище виду позбавлення права на спадкування полягає в тому, що одні спадкоємці за законом безпосередньо відсторонюються від прийняття спадщини, а інші – опосередковано. Прокоментуємо це судження.

Спадкодавець, забороняючи успадковувати власну спадщину тим чи іншим спадкоємцям за законом, одних із них вказує у своєму заповіті, а інших – ні. Розглянемо практичну сторону реалізації наведеного вище аспекту.

Приклад № 1

Спадкодавець Лавренчук В’ячеслав Григорович заповів усю спадщину своєму племіннику – Балабанову Миколі Петровичу, позбавивши при цьому права на спадкування тих фізичних осіб, які не є необхідними спадкоємцями: свою дружину – Лавренчук Тамару Павлівну (в прямій формі) і свого сина – Лавренчука Олексія В’ячеславовича (в непрямій формі). 

ЗАПОВІТ
м. Київ, 12 травня 2008 р.

Я, Лавренчук В’ячеслав Григорович, 23.10.1962 р. народження, уродженець села Іванківці Жашківського району Черкаської області, що проживаю в м. Києві, по вул. Софіївська, буд. 7, кв. 23, на випадок настання своєї смерті роблю таке розпорядження:

Все майно, яке на момент моєї смерті належатиме мені за законом на праві власності, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, я заповідаю повністю своєму племіннику – Балабанову Миколі Петровичу, уродженцю села Устинівка, Канівського району, Черкаської області, 23.09.1985 року народження.

Свою дружину – Лавренчук Тамару Павлівну, уродженку села Бієвці, Артемівського району, Донецької області, 12 жовтня 1965 р. народження, я позбавляю права на спадкування вищезазначеного майна.

 Цей заповіт посвідчено мною, Лановим Богданом Тимофійовичем, державним нотаріусом восьмої Київської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою: 01001, м. Київ, вул. Мала Житомирська, буд. 9, кв. 15.

Текст заповіту записано мною, нотаріусом, зі слів заповідача, Лавренчука В’ячеслава Григоровича, за допомогою загальноприйнятого технічного засобу (комп’ютера).

Заповіт до підписання прочитаний вголос громадянином Лавренчуком В’ячеславом Григоровичем і власноручно підписаний ним у моїй присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 12-48037

Стягнуто державне мито в розмірі ___ грн.

Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах восьмої Київської державної нотаріальної контори, а інший – видається заповідачу.

ПІДПИС І ПЕЧАТКА НОТАРІУСА

Як бачимо, у наведеному вище заповіті спадкодавець Лавренчук В’ячеслав Григорович прямо заборонив успадковувати власну спадщину своїй дружині (Лавренчук Тамарі Павлівні) та опосередковано – своєму сину (Лавренчуку Олексію В’ячеславовичу).

Приклад № 2

Спадкодавець Ставнійчук Антоніна Василівна заповіла усю власну спадщину юридичній фірмі «Астерс», позбавивши при цьому права на спадкування тих фізичних осіб, які не є необхідними спадкоємцями: свого батька – Пилипчука Сергія Геннадійовича (в прямій формі) і свою дочку – Макаренко Надію Ростиславівну (в непрямій формі). 

ЗАПОВІТ
м. Київ, 14 травня 2008 р. 

Я, Ставнійчук Антоніна Василівна, 08.07.1966 р. народження, уродженка села Яблунівка Самбірського району Львівської області, що проживаю в м. Києві, по вул. М. Грушевського, буд. 25, кв. 103, на випадок настання своєї смерті роблю таке розпорядження:

Все майно, яке на момент моєї смерті належатиме мені за законом на праві власності, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, я заповідаю повністю юридичній фірмі «Астерс», яка знаходиться за адресою: 04071, м. Київ, вул. Констянтинівська, буд. 2-А.

Свого батька – Пилипчука Сергія Геннадійовича, уродженця села Томаківка, Золочівського району, Львівської області, 29.03.1952 року народження, я позбавляю права на спадкування зазначеного вище майна.

Зміст статей 1235, 1236, 1241, ч. 2 ст. 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.

14 травня 2008 р.                                                ПІДПИС ЗАПОВІДАЧА

Цей заповіт посвідчено мною, Черкасовою Тетяною Федорівною, державним нотаріусом шостої Київської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою: 01021, м. Київ, вул. Інститутська, 13-А.

Текст заповіту записано мною, нотаріусом, зі слів заповідача, Ставнійчук Антоніни Василівни, за допомогою загальноприйнятого технічного засобу (комп’ютера).

Заповіт до підписання прочитаний уголос громадянкою Ставнійчук Антоніною Василівною і власноручно підписаний нею у моїй присутності.

Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

Зареєстровано в реєстрі за № 14-90352.

Стягнуто державне мито в розмірі ___ грн.

Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах шостої Київської державної нотаріальної контори, а інший – видається заповідачу.

ПІДПИС І ПЕЧАТКА НОТАРІУСА

Як бачимо, у наведеному вище заповіті спадкодавець Ставнійчук Антоніна Василівна прямо заборонила успадковувати власну спадщину своєму батьку (Пилипчуку Сергію Геннадійовичу) та опосередковано – своїй доньці  (Макаренко Надії Ростиславівні).

Практичному застосуванню змішаного виду позбавлення права на спадкування притаманні своєрідні особливості. В чому вони полягають?

По-перше, спадкоємець за законом, який безпосередньо позбавлений права на спадкування, ні за яких обставин не буде допущений до прийняття спадщини. Що це означає? Ні на підставі положень, які зафіксовані у заповіті, ні на підставі приписів, що містяться в ЦК України, зазначений вище учасник цивільно-правових відносин не зуміє набути у власність належні до складу спадкової маси права і обов’язки спадкодавця. Однак слід наголосити на тому, що це правило ні за яких умов не розповсюджується на тих фізичних осіб, які є необхідними спадкоємцями.

По-друге, спадкоємець за законом, який опосередковано позбавлений права на спадкування, буде допущений до прийняття спадщини лише за наявності певних обставин, які передбачені відповідним законом. Як це розуміти? На підставі безпосередніх приписів ЦК України зазначений вище учасник цивільно-правових відносин тільки тоді зуміє стати власником належних до складу спадкової маси прав і обов’язків спадкодавця, коли спадкоємець за заповітом:

·                     або відмовиться від набуття права власності на спадщину;

·                     або не прийме спадщину;

·                     або буде усунений від процесу прийняття спадщини.

Однак необхідно наголосити на тому, що це правило ні за яких умов не поширюється на тих фізичних осіб, які є необхідними спадкоємцями.

Розглянемо яким саме чином вказані вище положення застосовуються на практиці.

Приклад № 3

Спадкодавець Кириленко Віктор Дмитрович заповів усю власну спадщину своєму брату – Кириленку Тарасу Дмитровичу, позбавивши при цьому права на спадкування тих фізичних осіб, які не є необхідними спадкоємцями: свого сина – Кириленка Степана Вікторовича (в прямій формі) і свою доньку – Гаврилюк Оксану Вікторівну (в непрямій формі).

Кириленку Степану Вікторовичу безпосередньо заборонено брати участь у спадкуванні. Цей спадкоємець за законом не має права на обов’язкову частку в спадщині. Тому Кириленко Степан Вікторович взагалі не зможе стати власником спадкової маси.

Кириленко Оксані Вікторівні опосередковано заборонено брати участь у спадкуванні. Цей спадкоємець за законом також не має права на обов’язкову частку в спадщині. Тому Кириленко Оксана Вікторівна на підставі приписів, що передбачені ч. 2 ст. 1223 і частинами 1–2 ст. 1258 ЦК України, зможе стати власником спадкової маси лише тоді, коли спадкоємець за заповітом (Кириленко Тарас Дмитрович) відмовиться від неї, не прийме її або буде усунений від права на спадкування.

Приклад № 4

Спадкодавець Романенко Віолетта Григорівна заповіла усю власну спадщину Київському національному університету імені Т. Г. Шевченка, позбавивши при цьому права на спадкування тих фізичних осіб, які не є необхідними спадкоємцями: свого сина – Романенка Михайла Борисовича (в прямій формі) і свою матір – Сташинську Людмилу Юріївну (в непрямій формі).   

Романенку Михайлу Борисовичу безпосередньо заборонено брати участь у спадкуванні. Цей спадкоємець за законом не має права на обов’язкову частку в спадщині. Тому Романенко Михайло Борисович взагалі не зможе стати власником спадкової маси.

Сташинській Людмилі  Юріївні опосередковано заборонено брати участь у спадкуванні. Цей спадкоємець за законом також не має права на обов’язкову частку в спадщині. Тому Сташинська Людмила Юріївна на підставі приписів, що передбачені ч. 2 ст. 1223 і частинами 1–2 ст. 1258 ЦК України, зможе стати власником спадкової маси лише тоді, коли спадкоємець за заповітом (Київський національний університет імені Т. Г. Шевченка) відмовиться від неї, не прийме її або буде усунений від права на спадкування.

Джерело: http://www.justinian.com.ua/article.php?id=2972