Ковальчук Ярослав

 Провідний юрисконсульт фрахтово-комерційної служби Акціонерної судноплавної компанії «Укррічфлот»

 Суть п. 1 ч. 2 ст. 1235 Цивільного кодексу України, який вступив у дію 1 січня 2004 р. (далі – ЦК України) полягає в тому, що спадкодавець може заборонити успадковувати власну спадщину тим чи іншим спадкоємцям за законом. Існує певна класифікація зазначеного вище  права. В чому полягає її суть?

    Позбавлення права на спадкування буває двох видів:

1.                  пряме,

2.                  непряме.

    Розглянемо окремо кожен з них.

    Пряме позбавлення права на спадкування має місце за наявності безпосередньої вказівки про це в заповіті. Про що саме йдеться? Спадкодавець, забороняючи успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом, вказує при цьому їх у своєму заповіті.

    Зазначений вище вид позбавлення права на спадкування у свою чергу поділяється на два підвиди:

1.                  загальний,

2.                  конкретний.

    Ознайомимося із принциповою різницею, яка існує між ними.

   Загальний підвид прямого виду позбавлення права на спадкування полягає в тому, що спадкодавець, забороняючи успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом, не зазначає при цьому їхні ініціали у своєму заповіті.

       Приклад № 1

   Спадкодавець Присяжнюк Володимир Антонович склав заповіт на користь свого двоюрідного брата – Чижа Вадима Олександровича (представнику п’ятої черги спадкоємців за законом), позбавивши при цьому права на спадкування власного майна свою дружину – Присяжнюк Віолетту Григорівну і свого сина – Присяжнюка Сергія Володимировича (представників першої черги спадкоємців за законом).

                                             ЗАПОВІТ

м. Київ, 2 лютого 2008 р.

    Я, Присяжнюк Володимир Антонович, 30 листопада 1960 року народження, уродженець села Волосожари Миргородського району Полтавської області, що проживаю в м. Києві, по вул. Краснопільська, буд. 5, кв. 79, на випадок настання своєї смерті роблю таке розпорядження:

    Все майно, яке на момент моєї смерті належатиме мені за законом на праві власності, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, я заповідаю повністю своєму двоюрідному брату – Чижу Вадиму Олександровичу, уродженцю села Волосожари Миргородського району Полтавської області, 21 серпня 1965 р. народження.

    Усіх інших потенційних спадкоємців за законом я позбавляю права на спадкування  зазначеного вище майна.

    Зміст статей 1235, 1236, 1241, ч. 2 ст. 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.

    Цей заповіт посвідчено мною, Долговою Світланою Петрівною, державним нотаріусом чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою: 04208, м. Київ, пр-кт Правди, буд. 33.

    Текст заповіту записано мною, нотаріусом, зі слів заповідача, Присяжнюка Володимира Антоновича, за допомогою загальноприйнятого технічного засобу (комп’ютера).

    Заповіт до підписання прочитаний вголос громадянином Присяжнюком Володимиром Антоновичем і власноручно підписаний ним у моїй присутності.

    Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

    Зареєстровано в реєстрі за № 02/12579.

    Стягнуто державне мито в розмірі ___ грн.

    Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, а інший – видається заповідачу.

   Конкретний підвид прямого виду позбавлення права на спадкування полягає в тому, що спадкодавець, забороняючи успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом, зазначає при цьому їхні ініціали у своєму заповіті.

    Приклад № 2

   Спадкодавець Глущенко Людмила Вікторівна склала заповіт на користь юридичної фірми «Василь Кисіль і Партнери» (учаснику цивільно-правових відносин, який не належить до жодної з черг спадкоємців за законом), позбавивши при цьому права на спадкування власного майна своїх синів – Глущенка Ігоря Михайловича і Глущенка Ростислава Михайловича (представників першої черги спадкоємців за законом).

                                            ЗАПОВІТ

м.  Київ, 3 лютого 2008 р.

    Я, Глущенко Людмила Вікторівна, 15 вересня 1954 року народження, уродженка села Бієвці Цюрупинського району Херсонської області, що проживаю в м. Києві, по вул. В. Маяковського, буд. 17, кв. 105, на випадок настання своєї смерті роблю таке розпорядження:

    Все майно, яке на момент моєї смерті належатиме мені за законом на праві власності, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, я заповідаю повністю юридичній фірмі «Василь Кисіль і партнери», яка знаходиться за адресою: 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, буд. 17/52А.

    Своїх синів – Глущенка Ігоря Михайловича, уродженця м. Києва, 18 березня 1980 року народження, і Глущенка Ростислава Михайловича, уродженця м. Києва, 26 травня 1983 р. народження, я позбавляю права на спадкування зазначеного вище майна, у зв’язку з тим, що вони систематично зловживають спиртними напоями.

    Зміст статей 1235, 1236, 1241, ч. 2 ст. 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.

    Цей заповіт посвідчено мною, Пилипенком Іваном Дмитровичем, державним нотаріусом п’ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою: 02222, м. Київ, вул. М. Закревського, буд. 47.

    Текст заповіту записано мною, нотаріусом, зі слів заповідача, Глущенко Людмили Вікторівни, за допомогою загальноприйнятого технічного засобу (комп’ютера).

    Заповіт до підписання прочитаний вголос громадянкою Глущенко Людмилою Вікторівною і власноручно підписаний нею у моїй присутності.

    Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

    Зареєстровано в реєстрі за № 03/97541.

    Стягнуто державне мито в розмірі ___ грн.

    Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах п’ятнадцятої Київської державної нотаріальної контори, а інший – видається заповідачу.

 Непряме позбавлення права на спадкування має місце за відсутності безпосередньої вказівки про це в заповіті. Про що саме йдеться? Спадкодавець забороняючи успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом, не вказує при цьому їх у своєму заповіті.

      Приклад № 3

   Спадкодавець Вратарьов Юрій Олексійович склав заповіт на користь Щеглової Марини Федорівни, з якою він перебуває в цивільному шлюбі (представнику четвертої черги спадкоємців за законом), позбавивши при цьому права на спадкування власного майна своїх доньок – Горносталь Катерину Юріївну і Сумарєву Тамару Юріївну (представників першої черги спадкоємців за законом).

                                              ЗАПОВІТ

м. Київ, 4 лютого 2008 р.

    Я, Вратарьов Юрій Олексійович, 3 жовтня 1962 року народження, уродженець села Краснопілка Шепетівського району Хмельницької області, що проживаю в м. Києві, по вул. М. Василенка, буд. 32, кв. 107, на випадок настання своєї смерті роблю таке розпорядження:

    Все майно, яке на момент моєї смерті належатиме мені за законом на праві власності, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, я заповідаю повністю Щегловій Марині Федорівні, уродженці села Тарасівка Обухівського району Київської області, 8 травня 1969 року народження.

    Зміст статей 1235, 1236, 1241, ч. 2 ст. 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.

 Цей заповіт посвідчено мною, Громовою Тетяною Степанівною, державним нотаріусом п’ятої Київської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою: 03058, м. Київ, вул. Машинобудівельна, буд. 8.

    Текст заповіту записано мною, нотаріусом, зі слів заповідача, Вратарьова Юрія Олексійовича, за допомогою загальноприйнятого технічного засобу (комп’ютера).

    Заповіт до підписання прочитаний вголос громадянином Вратарьовим Юрієм Олексійовичем і власноручно підписаний ним у моїй присутності.

    Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

    Зареєстровано в реєстрі за № 04/12865.

    Стягнуто державне мито в розмірі ___ грн.

    Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, а інший – видається заповідачу.

  Приклад № 4

   Спадкодавець Бучинська Мирослава Павлівна склала заповіт на користь Київського національного університету внутрішніх справ (учаснику цивільно-правових відносин, який не належить до жодної з черг спадкоємців за законом), позбавивши при цьому права на спадкування власного майна свого чоловіка – Бучинського Валентина Олеговича і свою доньку – Матвійчук Юлію Валентинівну (представників першої черги спадкоємців за законом).

                                             ЗАПОВІТ

м. Київ, 5 лютого 2008 р.

    Я, Бучинська Мирослава Павлівна, 8 квітня 1963 року народження, уродженка села Мар’янівка Бобринецького району Кіровоградської області, що проживаю в м. Києві, по вул. П. Григоренка, буд. 8, кв. 57, на випадок настання своєї смерті роблю таке розпорядження:

    Все майно, яке на момент моєї смерті належатиме мені за законом на праві власності, де б воно не знаходилося та з чого б воно не складалося, я заповідаю повністю Київському національному університету внутрішніх справ, який знаходиться за адресою: 03035, м. Київ, пл. Солом’янська, буд. 1.

    Зміст статей 1235, 1236, 1241, ч. 2 ст. 1307 Цивільного кодексу України мені нотаріусом роз’яснено.

Цей заповіт посвідчено мною, Демиденком Романом Євгеновичем, державним нотаріусом двадцять другої Київської державної нотаріальної контори, яка знаходиться за адресою: 02068, м. Київ, вул. А. Ахматової, буд. 7/15.

    Текст заповіту записано мною, нотаріусом, зі слів заповідача, Бучинської Мирослави Павлівни, за допомогою загальноприйнятого технічного засобу (комп’ютера).

    Заповіт до підписання прочитаний вголос громадянкою Бучинською Мирославою Павлівною і власноручно підписаний нею у моїй присутності.

    Особу заповідача встановлено, дієздатність його перевірено.

    Зареєстровано в реєстрі за № 05/21956.

    Стягнуто державне мито в розмірі ___ грн.

    Цей заповіт складено у двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні у справах чотирнадцятої Київської державної нотаріальної контори, а інший – видається заповідачу.

 Розглянута вище класифікація позбавлення права на спадкування має дуже важливе практичне значення. Що саме мається на увазі? Ознайомившись зі змістом п. 2 ч. 2 ст. 1235 ЦК України, можна дійти висновку, що спадкоємець за законом, який позбавлений права на спадкування, не зможе прийняти спадщину. Прокоментуємо цю правову норму.

1.    Спадкоємець за законом, який в прямій формі позбавлений права на спадкування, ні за яких обставин не зможе прийняти спадщину. Що це означає? Ні на підставі положень, які зафіксовані у заповіті, ні на підставі безпосередніх приписів закону зазначений вище учасник цивільно-правових відносин не зможе стати власником належних до складу спадщини прав і обов’язків спадкодавця.

     Приклад № 1

    Присяжнюк Віолетта Григорівна і Присяжнюк Сергій Володимирович взагалі не зможуть прийняти спадщину.

     Приклад № 2

    Глущенко Ігор Михайлович і Глущенко Ростислав Михайлович взагалі не зможуть прийняти спадщину.

 2.    Спадкоємець за законом, який в непрямій формі позбавлений права на спадкування, зможе прийняти спадщину лише за наявності певних обставин. Як це розуміти? На підставі безпосередніх приписів закону зазначений вище учасник цивільно-правових відносин тільки тоді зможе стати власником належних до складу спадщини прав і обов’язків спадкодавця, коли  спадкоємець за заповітом відмовиться від набуття права власності на неї або не прийме її.

    Приклад № 3 

   Горносталь Катерина Юріївна і Сумарєва Тамара Юріївна, як спадкоємці за законом, зможуть прийняти спадщину лише тоді, коли спадкоємець за заповітом (Щеглова Марина Федорівна) відмовиться від неї або не прийме її.

    Приклад № 4 

    Бучинський Валентин Олегович і Матвійчук Юлія Валентинівна, як спадкоємці за законом, зможуть прийняти спадщину лише тоді, коли спадкоємець за заповітом (Київський національний університет внутрішніх справ) відмовиться від неї або не прийме її.

 Таким чином з усього сказаного вище можна зробити такі висновки:

1.                  Існує два види позбавлення права на спадкування:

1.                   пряме,

2.                   непряме.

2.                  Пряме позбавлення права на спадкування полягає в тому, що спадкодавець забороняючи успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом, згадує їх при цьому у своєму заповіті.

3.                  Пряме позбавлення права на спадкування поділяється на:

1.                   загальне,

2.                   конкретне.

4.                  Загальний підвид прямого виду позбавлення права на спадкування зводиться до того, що спадкодавець забороняє успадковувати власну спадщину певним спадкоємцям за законом із зазначенням їхніх ініціалів у своєму заповіті.